Інтелектуалів за первинною функцією в будь-якій сфері людської діяльності – від 3% до 7%!
Сьогодні вже очевидно, що деінтелектуалізація суспільства досягла небезпечної межі. Разом із тим у повсякденному житті ми рідко замислюємося, що таке інтелект, хто такі інтелектуали, чого вони прагнуть, навіщо вони потрібні і чи завжди в них є потреба.
Що таке інтелект? Хто такі інтелектуали та чого вони прагнуть? Визначень того, що таке інтелект, не бракує. Ось із Інтернету лише деякі – розум; здатність до розумової діяльності та пізнання; набір певним чином впорядкованої інформації про середовище та поняття, що об’єднує в собі пам’ять та мислення; вищий спосіб вирішення практичних та пізнавальних завдань. У цих визначеннях основний зміст інтелекту – це щось пов’язане з мисленням, спрямованим на творче пізнання. Тобто в середовищі самих інтелектуалів нема чіткого розуміння того, що таке інтелект.
Сучасна українська молодь – не закінченні тупі наркомани, та алкоголіки, а дійсно високоінтелектуальна та громадянсько активна частина суспільства. Хоч не кожному з них відомо, що найскладніший китайський ієрогліф складається з 96 рисок, що дружина Володимира Мономаха була учасницею Першого Хрестового походу, а найпершою в історії людиною, загиблою під колесами поїзда, виявився.. депутат англійського Парламенту!
Секонд-хенд, секонд-лайф затрималися в моєму житті на два чорні десятиріччя.
Яка соціальна функція та які цінності інтелектуалів, скільки вони коштують, чи завжди вони грають роль відповідно до своєї функції та дотримуються своїх цінностей? У Росії окрім інтелектуалів говорять ще й про інтелігентів – тих, чиї розумові та духовні інтереси виходять за межі роботи та сім’ї. Більше того, інтелігент – людина моральна, а інтелектуал може бути на службі у держави чи бізнесу, які не завжди діють морально.
Але таке розрізнення інтелектуалів та інтелігентів є тільки в Росії, де впевнені, що інтелігенти живуть тільки там, бо оскільки держава чи бізнес повсякчас діють аморально, то потрібно розрізняти плаксивих інтелігентів і служивих державі чи бізнесу інтелектуалів. Поза межами Росії "інтелектуал" є синонімом до "інтелігента", відтак поняття "інтелігент" вживається лише в специфічних контекстах.
З точки зору соціальної функції – інтелектуал це людина, яка займається «мислительною» діяльністю з досить складними до неї мотивами, а розумний той, хто з будь-якої розумової діяльності шукає соціально-практичну вигоду, тобто керується досить простими мотивами.
Непрактичність та мала здатність до соціалізації інтелектуалів пов’язана саме з винятково розумовою їх діяльністю та складними мотивами – вони живуть в уявному світі своїх концептів, теорій та творчих фантазій, а відтак занурені в свій уявний світ більше, ніж у світ реальний.
хоч третю ногу заводи... хоч друге життя...
Найцікавіше, що інтелектуалів за первинною функцією в будь-якій сфері людської діяльності – від 3% до 7%. Інколи буває менше 3%, але надзвичайно рідко буває більше 7%. Інтелектуалів за властивими їм цінностями – завжди менше, ніж інтелектуалів за їх функціями. Тобто серед політиків, бізнесменів, вчених, письменників, інженерів, вчителів, лікарів, двірників та офіціантів інтелектуалів за функцією – від 3 до 7 відсотків, а серед них же інтелектуалів за властивими їм цінностями ще менше.
Доцільне правило від ХайВей: запам’ятайте – не дивлячись на невтішні результати, які ви отримали сьогодні, готуючись до зустрічі з майбутнім, не забувайте ні про красу, ні про розум. Завдяки цьому вибуховому поєднанню ви вразите, зацікавите й привернете до себе увагу будь-кого. Але для цього крім смаку майте гроші… Вже сьогодні, щоб не відчути раптової скрути… Інтелектуалів сучасні фірмачі беруть в команду тільки на строк…
Від початку своєї історії людство намагається зробити своє існування якомога комфортнішим. Результатом цих зусиль є науково технічна революція, зокрема стрімке удосконалення сучасних комп’ютерних технологій. Утім, не слід забувати, що технічний розвиток, без якого ми, звісно, продовжували б перебувати в становищі первісних людей, є палицею двох кінців. Це чудовий наріжний камінь для розвитку гіпертрофірованого інтелеліктуалізму. Чому ж це відбувається?
Відомий футуролог Рей Курцвейл передбачив майбутнє людства – за його прогнозами, вже в 20-х роках цього століття з’явиться штучний інтелект, а людський мозок буде оснащений комп’ютерами.
Такий прогноз був зроблений вченим під час першого Всесвітнього фестивалю науки, що пройшов у Нью-Йорку. Передбачення футуролога ґрунтується на законі прискорення віддачі, дію якого він проілюстрував прикладом власного винаходу, який призначений для допомоги сліпим людям.
Краше вже стати оленем.... краще вже стати антилопом... краще вже стати жуком-рогачем....
Доктор Курцвейл продемонстрував публіці графік еволюції потужності обчислювальних машин. На ньому було видно, що їхня потужність подвоювалася кожні три роки. А ось в середині ХХ-го ст. подвоєння стало відбуватися кожні два роки, тепер ж для цього потрібно приблизно рік.
На думку Курцвейла, прогрес за експонентою зараз йде в таких областях, як нанотехнології, розшифровка геномів, чіткість знімків, котрі отримуються при томографії мозку. За його словами, завдяки інформаційним технологіям, що стрімко розвиваються, до 2020 р. люди зможуть оснащати свій мозок комп’ютерами і створювати машини, які будуть дуже високоінтелектуальними.
Футуролог наскільки впевнений в своїх прогнозах, що навіть заключив парі на 10 тис. доларів з творцем програмного забезпечення Lotus Мітчем Капором. Доктор Курцвейл стверджує, що до 2029 р. з’явиться комп’ютер, що пройде так званий тест Т’юрінга, тобто зможе так підтримати розмову з людиною, що його не можна буде відрізнити від живого співбесідника.
Сьогодні в комп’ютерних науках принципової різниці між розумінням "штучного розуму" та "штучного інтелекту" нема, хоча, здавалося б, там вона найбільше потрібна. Така ситуація свідчить про те, що зараз ми переживаємо період відокремлення інтелекту від розуму як не тільки специфічної властивості мислення, але і специфічної соціальної функції в суспільстві – відокремлення інтелектуалізму від раціональності.
Це відокремлення пов’язане з тим, що вже саме визначення "інтелекту" залежить від того, з якої позиції ми робимо його – раціональної (класичної, некласичної і т.д.) чи з інтелектуальної (яка відокремлює розум від себе взагалі, чи вважає його просто своєю функцією).
З точки зору розуму – інтелект це його, розуму, найвища здатність до творчого пізнання, особлива гнучкість цього розуму до вирішення нетривіальних, нестандартних завдань та проблем.
З точки зору інтелекту – інтелект це фундаментально інший спосіб ставлення до світу – не відображення чи тлумачення та пізнання, як у розуму, а конструкція та реконструкція цього світу.
Приведений вище діалог із фільму "Розумник Уіл Хантинг" є найкращим, з нашої точки зору, описом інтелекту – "конструювати світ граючи". Тобто онтології розуму та інтелекту різні.
Причому така фундаментальна конструкція та реконструкція світу для інтелекту принципово не є раціональною – в усіх значеннях цього слова. Саме тут – у розумінні інтелекту як конструювання самих основ світу: буття, простору, часу – полягає перспектива розвитку людського пізнання.
Це доволі просте розрізнення має фундаментальні наслідки, про що можна поговорити в іншому місці і в іншому обсязі тексту.
Якщо перевести розмову в сферу цінностей, то найпростіші життєві мотиви розумних – гроші, влада, популярність. Більш складні для розуміння життєві мотиви інтелектуалів – допитливість-цікавість, концептуальна влада, слава.
Це не означає, що інтелектуалам не потрібні гроші, що вони не ідуть у владу чи не прагнуть популярності. Це означає, що просто їх мотиви більш складні. У критичних та антагоністичних ситуаціях вибору між грішми та задоволенням власної допитливості-цікавості; між інституційною владою та концептуальною владою; між популярністю та славою – інтелектуал вибере друге або перестане бути інтелектуалом.
Отже мотив грошей розумні закріпили в принципі – "якщо ти такий розумний, то чого ти не багатий?" Цей принцип ототожнює розум та наявність грошей. І в самій основі він вірний. Тільки він ніякого відношення не має до інтелектуала.
Інтелектуал не розумний, а інтелектуальний. Його мотив не бути багатим, а бути забезпеченим на рівні співрозмірних з ним професіоналів. Отже, найперша умова: Інтелектуал – це Професіонал! Це найперше тверджень, яке слід добре занотувати і запам’ятати сучасним роботодавцям!
Коли інтелектуал отримує оплату меншу, ніж який-небудь клерк в банку, то це знищує як інтелектуала, так і цього клерка: клерк деінтелектуалізується, бо раз інтелект дешевий, то для нього він нецінний; а інтелектуал маргіналізується, бо він принципово не може бути присутній в тих же середовищах, де буває цей клерк, не може дозволити собі такі ж символічні ознаки матеріального достатку, а отже не може бути визнаним цим клерком як рівний і вступити з ним в комунікацію.
Мотив влади розумні закріпили в принципі – "я начальник – ти дурень, ти начальник – я дурень".
Цей принцип ототожнює розум та наявність влади. І навіть за умови критичного ставлення до нього, розумні з ним вимушені погоджуватися. але до інтелекту цей принцип не має жодного відношення. У інтелектуала немає начальника. У тій сфері мислення, де працює інтелектуал, немає соціальної ієрархії.
У цьому сенсі інтелектуал не тільки сам собі начальник, але має над будь-яким своїм керівником в будь-якій соціальній ієрархії особливу владу – концептуальну.
Коли інтелектуал іде у владу, то він в принципі не може співпрацювати зі своїм патроном-клієнтом в ієрархії підпорядкування, в принципі не може працювати в режимі завдань.
Найефективнішою є така праця інтелектуала в середовищі соціальної ієрархії розуму, де він має свободу думки, слова, свободу не погоджуватися з раціональним рішенням і залишатися при своєму переконанні.
Інтелектуала неважко підпорядкувати, але при цьому втрачається його головна цінність – креативність. Інтелектуал – матерія тонка і ніжна.
Мотив популярності розумні закріпили в принципі – "будь простішим, і люди до тебе горнутимуться".
Цей принцип ототожнює розум та зарозумілість, популярність. І навіть коли його і не дотримуються, то визнають, як бажаний стан. Знову ж таки до інтелекту це не має жодного відношення.
Розум розуміє просте і зрозуміле, а інтелект розуміє складне і незрозуміле. І коли ви чуєте: "ну навіщо так все ускладнювати, коли можна простіше", то це зазвичай іде суперечка між розумним та інтелектуалом.
Насправді мотивом інтелектуала є не популярність, а слава. Популярність – це відомість. Який-небудь політик чи тележурналіст, що часто буває на телеекранах, може бути дуже популярний, але це ще далеко не слава.
Слава це те, що не залежить від появи особи на телеекрані чи в інших ЗМІ. Мати славу – це бути славним, тобто зробити щось таке, що дійсно заслуговує на це.
Отже інтелектуали замість цих розумних принципів керуються принципово іншими: "допитливість – основа інтелектуала"; "концептуальна влада сильніша за будь-яку іншу"; "прагни слави, а не популярності".
Інтелектуал може зраджувати своїм цінностям, якщо його цінності суспільство не визнає. Інтелектуал може втрачати свою функцію, якщо його функція суспільству не потрібна.
У такій ситуації перед інтелектуалом постає вибір: змінити свої цінності, тобто перестати бути ефективним інтелектуалом, змінити свої функції, тобто перестати бути інтелектуалом взагалі, або емігрувати, або воювати проти...
ХайВей
Комментариев нет:
Отправить комментарий